Цивільне право, яке регулює надзвичайно життєво важливу частину суспільних відносин, має багату і давню історію зародження та функціонування, адже його витоки беруть початок із часів заснування римського права, яким прийнято вважати 449 рік до н. е., коли було прийнято перші закони Римської держави у вигляді Законів XII таблиць.
Цивільне право - галузь права (може вживатися також у значеннях «галузь законодавства» та «навчальна дисципліна»), яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичними особами та юридичними особами, державою Україна, територіальними громадами, іноземними державами та іншими суб'єктами публічного права.
Предметом цивільного права є немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Система курсу цивільного права в цілому відповідає системі цивільного права як галузі сучасного права. Але повного збігу між ними немає. У цивільному праві як навчальній дисципліні висвітлюється чимало теоретичних питань. Перш за все визначаються основоположні поняття предмета, методу, функцій, системи цивільного права, сучасного цивільного законодавства, колізійних норм тощо; на основі аналізу літературного, нормативного і практичного матеріалу формулюються висновки та узагальнення. Цивільні закони не повинні розкривати зміст цивільно-правових категорій, які ними передбачаються. Це завдання цивільного права як науки і навчальної дисципліни. Тому система курсу "Цивільне право", як і система науки цивільного права, деякою мірою ширша порівняно з системою цивільного права як галуззю права.
Завдання цивільного права як учбової дисципліни, перш за все, полягає в навчанні тим нормам цивільного права і практиці їх застосування, які в сукупності становлять цивільне право як галузь права.
Поряд з галуззю цивільного права до сфери вивчення входить й наука цивільного права з виробленими нею поняттями, висновками, концепціями і теоріями. У зв'язку з цим курс цивільного права як навчальна дисципліна має предметом вивчення цивільно-правову науку, однак відрізняється від останньої за предметом, об'єктом і структурою. Протягом проходження навчального курсу цивільного права студент оволодіває знаннями не лише цивільних законів і практики їх застосування, але й пізнає закономірності їх розвитку, ознайомлюється з виробленим цивілістичною наукою понятійним апаратом, теоретичним обґрунтуванням закріплених в законі норм права, правилами їх тлумачення і застосування.
До завдань навчального курсу цивільного права належить також оволодіння навичками практичної роботи за обраною ними спеціальністю, пов'язаних з правильним застосуванням цивільних законів до окремих спірних ситуацій, інших випадків, які виникають в правозастосовчій практиці. Для цього існують практикуми, які містять казуси, засновані, як правило, на реальних судових та інших справах. Під час вирішення цих казусів як домашнього завдання та обговорення рішення в аудиторії студенти навчаються орієнтуватися в законодавстві, обґрунтовувати свою позицію у справі, заперечувати аргументи протилежної сторони. Значне поширення в юридичних вузах дістали дистанційне навчання, тестування, написання рефератів тощо.
Формування навичок правозастосування покладає на викладача відповідальне завдання не допустити виникнення правового нігілізму і підтримання інтересу до навчання. Тому викладач завжди має аналізувати проблеми, які виникають на практиці, виявляти суперечності та недоліки.
Викладачі, менеджмент університету
